Довідка «Прапора перемоги»: Громак Юрій Андрійович, народився 25 квітня 1967 року в Гнилиці, де мешкає й досі. Закінчив загальнотехнічний факультет Глухівського педагогічного інституту (1992 рік). У 1999-2001 роках навчався в Академії державного управління при Президенті України (політологія). Трудову діяльність почав у сільській школі. В 1994-1997 роках очолював Гнилицьку сільську раду, а у 1997-1999-му – місцеве сільгосппідприємство. В 2001-2006 роках працював на різних посадах в Охтирській райдержадміністрації та райраді. З 2006-го є директором Грунської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату.

Одружений, має двох дорослих доньок. Полюбляє читати, активно передплачує періодичні видання.

- Юрію Андрійовичу, наскільки великим є Ваш депутатський досвід?

- Я був або є депутатом районної ради чотирьох скликань, включаючи, звісно, й нинішнє.

- Що конкретно Вам вдалося зробити для своїх виборців саме в цьому скликанні?

- Якщо чесно, мої досягнення в цьому плані скромні. Наприклад, я надіслав депутатський запит з приводу спиляння старого дерева в селі Молодецькому нашої громади і жодної відповіді на нього поки що так і не отримав…

Правда, на мій погляд, такі офіційні запити є вже свого роду крайнім засобом. Здебільшого ж, я намагаюся допомагати землякам з різних питань (приміром, щодо оформлення прав власності), так би мовити, в неформальний спосіб: телефоную тому чи іншому керівнику, з’ясовую відповідну інформацію тощо.

- Які проблеми, на Вашу думку, зараз є найгострішими для Охтирщини?

- Передусім, це стан доріг. Скажу відверто: наші дороги найгірші в області! Причому справа не лише в дефіциті коштів, а й у елементарному нехтуванні дорожниками власними обов’язками. Наприклад, на багатьох ділянках автошляхів у нас немає дорожньої розмітки, а на сусідніх Тростянеччині й Лебединщині вона є! І звісно ж, не можу не згадати про брак робочих місць.

- Добре, а як вирішувати ці проблеми?

- Щодо доріг, то тут потрібні великі капіталовкладення, і значні кошти, виділені на дорожнє будівництво в державному бюджеті на 2016-2017 роки, вселяють обережний оптимізм. Що ж до робочих місць, то, на мій погляд, необхідно йти шляхом самозайнятості населення, тобто, сприяння дрібному та середньому бізнесу, ефективному веденню селянського господарства тощо. Але для цього держава має створити відповідні економічні клімат та інфраструктуру. Натомість у нас вона чомусь витрачає кошти на побудову шикарних центрів зайнятості та соціальні виплати…

- Як Ви ставитеся до процесу децентралізації?

- Почну з того, що децентралізація в нас спирається на певні закордонні аналоги. Проте досвід інших країн в українських умовах нерідко не спрацьовує: згадати хоча б ваучерну приватизацію або реформу системи юстиції! Загалом, через децентралізацію пройшли багато європейських країн, причому там застосовувалися два альтернативних підходи до неї – примусовий (наприклад, у Польщі та Скандинавії) та добровільний (в Угорщині та Південній Європі). Так от, перший підхід виявився явно ефективнішим! Що ж до України, то в нас формально процеси об’єднання громад є добровільними, але практично держава намагається стимулювати процес за допомогою економічних важелів. А загалом таке реформування потрібне й назріло вже давно. Більш того, я сам маю намір долучитися до нього шляхом висування своєї кандидатури на посаду голови Грунської об’єднаної територіальної громади!

- І, на завершення, ще одне питання: дехто побоюється, що об’єднання призведе до занепаду маленьких сіл…

- На місцях залишаться офіси старост, а взагалі я вважаю, що можливий занепад чи розквіт сіл пов'язаний насправді не з децентралізацією, а з економічним станом країни.

 

Охтирська міськрайонна газета «Прапор Перемоги» від 24.11.2016 № 47