Безперечно, можна позаздрити жителям Куземинської сільської громади, інтереси яких в Охтирській районній раді захищає настільки небайдужа і принципова людина. Мова про Катерину Іванівну Корнієнко, якій чимала частина громади (більш як 40%) удруге віддала свої голоси на місцевих виборах. Балотувалася вона від Радикальної партії Олега Ляшка. Щоб упевнитися в тому, чим живе ця людина та які має пріоритети, слід побувати на сесії районної ради. Жодна з них не обходиться без письмового чи усного депутатського запиту К.І.Корнієнко, її виступу чи запитання. Чим не привід поближче познайомити з нею вас, шановні читачі?

- Катерино Іванівно, розкажіть трішки про себе. Ви родом з Куземина?

- Ні, народилася я в Качанівці. У своїй багатодітній родині була  наймолодшою дев’ятою дитиною. Коли мені було три роки, померла мама. Відтак батько віддав мене на виховання в сім'ю своєї сестри, в якої померло четверо дітей – так я опинилась в  Шаболтаєвому. Закінчила там школу, згодом - Лебединське педагогічне училище, після якого повернулася… до Шаболтаєвого. Працювала в місцевій восьмирічці учителем історії, музики, німецької мови. На жаль, у 1977 році школу закрили, точніше, її було  перетворено на початкову, а мене переведено до В’язівської школи.

На той час я вже встигла опанувати філологічну спеціальність у Сумському педінституті, тож далі працювала вчителем. 

На роботу діставалася пішки – щодня 5,5 кілометрів туди і стільки ж назад, і так упродовж дев’яти років. Згодом моя родина переїхала до Куземина. Я влаштувалася на роботу в місцеву школу, якій віддала 21 рік свого життя, з них 19 працювала вчителем початкових класів. Коли ж виповнилося 55 поступилася місцем молодій колезі…

- І пішли в депутати…

- Депутатом сільської ради була декілька разів, а ось районним уперше стала в 2010-у – погодилася на пропозицію В.І.Рубан. Відчувала в собі бажання допомагати людям…

- Катерино Іванівно, щосесії Ви надаєте депутатські запити з тих чи інших питань життєдіяльності Куземинської громади. Складається враження, що в Куземині найбільше невирішених проблем. Чи, можливо, справа в іншому – це пояснюється пасивністю Ваших колег по депутатському корпусу?

- Думаю, що проблем вистачає в кожній громаді, й вони багато в чому подібні. Не знаю, можливо справа й у пасивності. Не розумію тоді, навіщо було йти в депутати…

- Які з вирішених за час Вашого депутатства  проблем Ви вважаєте найважливішими?

- Свого часу вдалося відстояти куземинську лікарню. Звичайно, самій би мені це не вдалося. Відстоювали усі разом, адже загроза закриття нависла й над іншими сільськими лікарнями Охтирського району. Довелося збирати підписи, звертатися до Верховної ради України, особисто до народного депутата І.В.Купрейчик. Пам’ятаю й один зі своїх перших депутатських запитів – щодо шкільного автобуса, вирішили це питання десь через рік, звернення щодо ремонту доріг, у т.ч. й до колишнього Президента України в рамках спеціальної програми. Дорогу, до речі, почали ремонтувати, шлак для неї завозили з Луганської області. З початком війни на сході України все це припинилося…

- Далеко не всі питання можна вирішити шляхом направлення депутатських запитів. Які проблеми є в Куземині, з яких втручання влади навряд чи допоможе?

- В нашому селі є будинок культури та сільський клуб, а ось художнього керівника немає жодного. Мене це непокоїть, як і те, що наше село розташоване в надзвичайно мальовничій місцевості, поряд – красуня-Ворскла, й цей чудовий потенціал ніяк не використовується. Маю на увазі розвиток туризму. Пробувала спілкуватися в обласному центрі з приводу інвестицій в цьому напряму. Але, схоже, це нікого не зацікавило. На згадку нам, на превеликий жаль, залишилися  руїни від будинку відпочинку, що свого часу був Куземина. Про нього знали у Москві й у Києві…

- Катерино Іванівно, як у Вас складається співпраця з керівником громади? Можливо, для вирішення певних проблем громади Ви звертаєтесь й до інших осіб?

- З сільським головою О.В.Довгим у нас дружні відносини, ми постійно спілкуємось між собою, даємо поради. Я відвідую усі сесії сільської ради та засідання виконкому. Задоволена й тим, як працює новообраний депутатський корпус. Причому, не тільки головою, а й руками. Взялися вони й разом відремонтували приміщення колишньої кочегарки, що було зруйноване – кошти на вікна, двері тощо виділили з сільського бюджету. Зараз там знаходиться наша пожежна машина, яку було відремонтовано завдяки умілим рукам О.М.Авраменка. Уже набралась й пожежна команда у складі 4 чоловік, що утримується за рахунок сільського бюджету. В наступних планах сільських депутатів – облаштування сільських зупинок, що теж заплановано зробити власними руками.

Налагоджена в мене співпраця й з керівництвом сільгосппідприємства «Скіф», яке не забуває про наших ветеранів. Приклад тому - подарунки ветеранам з нагоди дня Перемоги, пенсіонерам - Дня людей похилого віку. На запрошення керівництва «Скіфу» я вітала сусідів-котелевців у Більську на день села.

- В минулому номері «Прапора перемоги» читачі познайомились з Вами як з  автором «Пісні про Куземин», який устигли охрестити як гімн села. Які  перспективи її затвердження в цій якості? Як вона з’явилася на світ?

- Незадовго до Дня села мені запропонували заспівати про Куземин. Є така давня пісня, щоправда, в ній тільки перші два рядки говорять про наше село. Все ж інше не зовсім підходить. Поспілкувавшись з Марією Микитівною Бойко, вирішили написати свою. Так, за вечір, народилися рядки. Щоправда, упродовж кількох наступних днів уточнювали по телефону ті чи інші слова. А вже на День села відбулася її прем’єра. Відтоді, неодноразово виконували «Пісню» в дуеті з М.М.Бойко.

Що ж до затвердження її в якості гімну Куземина, над цим якось не задумувалася.

- Крім виступів на сцені, у Вас, мабуть, є й інші захоплення?

- Так, ще люблю читати й вишивати.

- Катерино Іванівно, які у Вас будуть побажання колегам-депутатам?

- Бути активними й не забувати, що вони «слуги народу». Громада їх обрала для того, щоб вони допомагали їй вирішувати ті чи інші проблеми. А ще усім колегам бажаю міцного здоров’я!

 

 

Охтирська міськрайонна газета «Прапор Перемоги» 

від 28.01.2016 № 4